Видавнича справа на Буковині кінця ХІХ-початку ХХ століття

За дослідженнями Наталії Миронюк - викладача ЧНУ імені Юрія Федьковича,  прослідковується, що за роки незалежності України тема видавничої справи на Буковині ще жодного разу не була обї єктом комплексного наукового дослідження. Наразі в Україні не захищено жодної кандидатської чи докторської дисертації, в якій би автор дослідив усі багатогранні і, разом з тим, непрості аспекти видавничої справи. Тим часом саме книгодрукування стало «могутнім засобом і необхідною умовою розвитку культури»  особливо в тих умовах, коли  володарювання цим краєм змінювалось і не щоразу безболісно для краян, їх  мови, культури та збереження традицій. Це було притаманним для політиків австрійського, австро-угорського, румунського і радянського періодів панування на буковинських землях. Однак навіть в таких умовах книгодрукування на Буковині не лише не завмерло, а навпаки – розвивалося, відігравало важливу роль у формуванні громадської думки, поширенні української ідеї, зміцненні автохтонних традицій.

 Леся Українка у своїх спогадах не раз наголошувала, що в кінці ХІХ ст. Чернівці були єдиним європейським містом, де українська мова звучала майже всюди. На зламі двох століть (ХІХ–ХХ ст.) Чернівці були потужним видавничим центром. «Тут видавалося кілька газет, діяли українські видавництва з кириличними українськими шрифтами, українські товариства видавали методичні поради і народні календарі для дітей, і навіть класику (Мольєра, Гоголя, Софокла).

У столиці коронного краю Буковини наприкінці ХІХ і в першому десятиріччі ХХ століття побачили світ окремими виданнями твори таких відомих українських письменників та громадських діячів, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко, Василь Стефаник, Марко Черемшина, Богдан Лепкий, Володимир Винниченко, Михайло Драгоманов, Михайло Павлик, Гнат Хоткевич, Володимир Антонович. Тут друкувалися і місцеві автори всеукраїнського та місцевого значення – Ольга Кобилянська, Юрій Федькович, Сидір Воробкевич, Теодот Галіп, Іван Бажанський та ін. ».